Відповідно до статті 13 Закону України від 22.05.2003р №851-IV “Про електронні документи та електронний документообіг” суб'єкти електронного документообігу повинні зберігати електронні документи на електронних носіях інформації у формі, що дає змогу перевірити їх цілісність на цих носіях.

Строк зберігання електронних документів на електронних носіях інформації повинен бути не меншим від строку, встановленого законодавством для відповідних документів на папері.

У разі неможливості зберігання електронних документів на електронних носіях інформації протягом строку, встановленого законодавством для відповідних документів на папері, суб'єкти електронного документообігу повинні вживати заходів щодо дублювання документів на кількох електронних носіях інформації та здійснювати їх періодичне копіювання відповідно до порядку обліку та копіювання документів, встановленого законодавством. Якщо неможливо виконати зазначені вимоги, електронні документи повинні зберігатися у вигляді копії документа на папері (у разі відсутності оригіналу цього документа на папері). При копіюванні електронного документа з електронного носія інформації обов'язково здійснюється перевірка цілісності даних на цьому носії.

При зберіганні електронних документів обов'язкове додержання таких вимог:

1) інформація, що міститься в електронних документах, повинна бути доступною для її подальшого використання;

2) має бути забезпечена можливість відновлення електронного документа у тому форматі, в якому він був створений, відправлений або одержаний;

3) у разі наявності повинна зберігатися інформація, яка дає змогу встановити походження та призначення електронного документа, а також дату і час його відправлення чи одержання.

Порядок оскарження вимоги органу доходів та зборів про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску та на рішення про нарахування пені та накладання штрафу

Згідно Порядку розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу скаржник має право оскаржити в суді вимогу, рішення про нарахування пені та накладення штрафу в будь-який момент після отримання відповідної вимоги або рішення.

Про подання скарги до вищого органу платник зобов’язаний одночасно повідомити територіальний орган доходів і зборів, рішення якого оскаржується.

Скарга подається до органу доходів і зборів вищого рівня протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання вимоги або рішення територіальних органів Міндоходів про нарахування пені (накладення штрафу).

До документів, які можуть свідчити про неправильність визначення суми недоїмки (прийняття рішення про накладення штрафу, нарахування пені), належать: акт перевірки платника єдиного внеску, вимога, рішення про нарахування пені та накладення штрафу, інші документи (розрахунки), на підставі яких визначено суму єдиного внеску, що належить до сплати, або застосовано штраф, нараховано пеню.

Під час подання скарги необхідно зазначати про надання чи неподання позовної заяви до суду про визнання недійсною вимоги або рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та накладення штрафу.

Якщо приймається рішення про повне або часткове незадоволення скарги, такий скаржник має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою безпосередньо до Міністерства доходів і зборів, про що обов’язково повинен одночасно повідомити відповідний територіальний орган доходів і зборів.

ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві