Відповідно до ст. 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Право інтелектуальної власності становить окремий інститут цивільного права. Його норми закріплені у книзі четвертій ЦК України – «Право інтелектуальної власності» (12 глав, які об'єднують 90 статей).

Відповідно до ст. 418 ЦК України: "Право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності".

Поняття "інтелектуальна власність" виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у промисловій, науковій, художній, виробничій та інших сферах.

Відносини у суспільстві, у зв’язку із створенням і використанням об’єктів інтелектуальної власності, регулюються системою правових норм, що узагальнено називається правом інтелектуальної власності.

До об'єктів права інтелектуальної власностівідносяться:

• літературні та художні твори;
• комп'ютерні програми;
• компіляції даних (бази даних);
• виконання;
• фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
• наукові відкриття;
• винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
• компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
• раціоналізаторські пропозиції;
• сорти рослин, породи тварин;
• комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;
• комерційні таємниці (ст.420 ЦКУ).

Об´єктом права інтелектуальної власності може бути лише нематеріальний об´єкт – результат інтелектуальної, творчої діяльності. Проте, не кожний результат творчої діяльності визнається об´єктом права інтелектуальної власності, а лише той, який є об´єктом охорони Цивільним кодексом України та іншими законами України про інтелектуальну власність. Результати творчої діяльності, які з тих чи інших причин не стали об´єктом охорони права інтелектуальної власності, можуть бути визнані об´єктами цивільного права, але не права інтелектуальної власності.

Об´єктами права інтелектуальної власності можуть бути не тільки результати інтелектуальної, творчої діяльності, а й інші об´єкти, визначені Цивільним кодексом України та іншими законами. До них можна віднести, так звані, засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу, товарів і послуг та інші нетрадиційні об´єкти, які прирівняні до об´єктів права інтелектуальної власності. Але вони охороняються правом інтелектуальної власності.

Суб´єктами права інтелектуальної власності можуть бути передусім творці цієї власності. Творцем об´єкта інтелектуальної власності може бути будь-яка фізична особа незалежно від віку. Творцями багатьох об´єктів інтелектуальної власності бувають малолітні і неповнолітні діти та інші недієздатні. Це первинні суб´єкти права інтелектуальної власності, яке на підставі закону чи договору може перейти до інших фізичних чи юридичних осіб правонаступників суб´єктів права інтелектуальної власності як похідних.

Юридичні особи за ЦК не можуть бути творцями, але вони можуть стати первинними суб´єктами права інтелектуальної власності в силу закону.

Право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених Цивільним кодексом України, іншим законом та договором.

Право інтелектуальної власності на той чи інший результат інтелектуальної, творчої діяльності виникає передусім в силу його створення за умови відповідності вимогам закону.

Право інтелектуальної власності може виникнути на підставі закону.

Законодавство, яке визначає права на інтелектуальну власність, базується на праві кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, що, за визначенням, є благом не матеріальним і зберігаються за його творцями та можуть використовуватися іншими особами лише з їх дозволу, окрім випадків, визначених законодавством.

Право володіти своїм результатом інтелектуальної, творчої діяльності означає, що суб´єкт права інтелектуальної власності має право утримувати цей результат за собою, у своєму майні, безпосередньо здійснювати свій правовий вплив на цей результат. Інші особи, яким суб´єкт права інтелектуальної власності передав цей результат для тимчасового використання чи на законній підставі придбали матеріальний суб´єкт — носій цього результату, здійснюють володіння від імені суб´єкта права інтелектуальної власності.

Право на використання об´єкта права інтелектуальної власності означає юридичну можливість вилучати із цього об´єкта його корисні якості, ті прибутки, які він може приносити в результаті його використання, та інший корисний ефект.

Використання об´єкта права інтелектуальної власності може здійснюватися будь-яким способом і у будь-якій формі, але в межах закону. Не може використовуватися зазначений об´єкт в такий спосіб чи з такою метою, які прямо заборонені законом.

Суб´єкт права інтелектуальної власності має право розпоряджатися цим об´єктом (правом на нього) на свій розсуд. Це означає юридичну можливість визначати правову долю даного об´єкта: продавати, дарувати, обмінювати, здавати в оренду чи найм та вчиняти інші цивільно-правові правочини.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

За інформацією управління юстиції