Процедура ліквідації регулюється рядом нормативно-правових актів, такими як, Цивільний та Господарський кодекс України, законами України, «Про господарські товариства», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та іншими.

Ліквідація – це одна із форм припинення юридичної особи. Ліквідація юридичних осіб здійснюється без переходу прав i обов’язків підприємства, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації підприємства його права й обов’язки припиняються.

Ліквідація юридичної особи за рішенням власників проводиться двома способами:

-  за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами;

-  в судовому порядку.

Процедура ліквідації за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, проводиться поетапно. Деякі етапи можуть проводитися одночасно, а деякі і зовсім не проводитися (наприклад, якщо в юридичної особи немає філій та/або представництв, етап їх закриття виключається, і т. д.). У першу чергу, треба документально оформити прийняте рішення власників про закриття юридичної особи залежно від його організаційно-правової форми та від того, що прописано в установчих документах даного підприємства. У більшості випадків таке рішення оформляється у вигляді протоколу загальних зборів засновників (власників), наприклад у ТОВ. Для того, щоб загальні збори були повноважними, а рішення прийняті на таких зборах не можна було оскаржити з причини відсутності необхідного кворуму, на таких зборах мають бути присутні учасники, які сукупно володіють не менш ніж 50 % голосів. Як правило, до комісії входять засновники підприємства, директор та/або головний бухгалтер, можуть бути також включені юрисконсульт, аудитор тощо. Якщо ліквідується підприємство, у статутному капіталі якого є державна частка, у комісії повинен бути представник державного органу, уповноваженого на управління відповідним майном. Саме ж рішення про ліквідацію приймається простою більшістю голосів з присутніх на зборах.

З протоколом таких зборів необхідно звернутись до державного реєстратора, який, у свою чергу, внесе запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про те, що юридична особа перебуває в процесі припинення. Дані відомості передаються державним реєстратором до фіскальної служби, управління пенсійного фонду, а також до управління статистики. Після внесення запису відбувається публікація оголошення про ліквідацію юридичної особи. Дане оголошення публікується державним реєстратором.

Після звернення до державного реєстратора наступає період перевірки фіскальною службою. Без довідки про відсутність заборгованості зі сплати податків та інших обов’язкових платежів державний реєстратор не внесе запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про те, що юридична особа припинена. Одночасно із податковою перевіркою проводиться перевірка органами пенсійного фонду.

Одночасно із зверненням щодо проведення перевірок, необхідно також звернутись до банку, в якому юридична особа, що ліквідується, має відкриті рахунки із з заявою про їх закриття. Залишається тільки один рахунок, який буде мати статус ліквідаційного рахунку. Він закривається вже після проведення розрахунків із кредиторами.

При ліквідації підприємства обов’язковим є проведення інвентаризації, яка проводиться перед складанням проміжного ліквідаційного балансу.

Під інвентаризацією слід розуміти певну послідовність практичних дій із документального підтвердження наявності, стану та оцінки майна й зобов’язань підприємства.

Проведення інвентаризації при ліквідації підприємства здійснюється в загальному порядку. Проводиться інвентаризація основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, а також документів та розрахунків, тобто всіх активів і зобов’язань. Результати інвентаризації відображаються в документах бухгалтерського та податкового обліку.

Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред’явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Майнові претензії кредиторів юридичної особи, що ліквідується, задовольняються з її майна. При цьому законодавець припускає, що відповідного майна для задоволення претензій всіх кредиторів може не вистачити. Тому для виплати грошових сум кредиторам встановлена спеціальна черговість, яка визначена статтею 112 Цивільного кодексу України. Вимоги кредиторів, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред’явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор не звертався до суду з позовом, а також вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, що затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, а майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Після отримання довідок з фіскальної служби та пенсійного фонду про відсутність заборгованості та затвердження ліквідаційного балансу, необхідно вдруге звернутись до державного реєстратора для внесення запису про те, що юридична особа припинена і виключена з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Процедура ліквідації юридичної особи у судовому порядку, здійснюється відповідно до ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Згідно з частиною першою цієї статті якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі встановлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов’язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником встановленого законодавством порядку ліквідації юридичної особи.

У разі якщо справу про банкрутство порушено за заявою власника майна боржника (уповноваженої ним особи), яка подана до утворення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора), розгляд справи про банкрутство здійснюється без урахування особливостей, передбачених ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Після здійснення всіх заходів ліквідаційного процесу юридична особа позбавляється статусу юридичної особи та вважається ліквідованою.

Головний спеціаліст відділу з питань банкрутства

Головного територіального управління юстиції у місті Києві

Чернецький С.С.