Для підприємства-боржника дієвим способом виходу з процедури банкрутства може стати домовленість з кредиторами, а саме укладання мирової угоди.
Мирову угоду можна назвати одним з найефективніших способів фінансового оздоровлення підприємства-боржника.
Прощення та/або розстрочення чи відстрочення боргів, реструктуризація підприємства та інші способи виведення боржника зі скрутного фінансового становища, які можуть бути прописані в угоді, стануть компромісом між боржником та кредиторами. А домовленість між сторонами у справі про банкрутство, в свою чергу, сприятиме уникненню ліквідації підприємства-боржника та подальшому розвитку ринкових відносин.
Відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343-ХІІ від 14.05.1992 (із змінами) під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.
Особливістю мирової угоди в процедурі банкрутства є те, що рішення про її укладення приймається простою більшістю голосів кредиторів – членів комітету кредиторів, за умови, що всі заставні кредитори надали письмову згоду на укладення мирової угоди. При цьому арбітражний керуючий зобов’язаний попередньо погоджувати мирову угоду з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків.
У разі, якщо умови мирової угоди передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов’язаний погодитися із задоволенням частини вимог з податків, зборів (обов’язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов’язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди.
Не підлягає прощенню (списанню), відстрочці та/або розстрочці за умовами мирової угоди, зокрема, заборгованість із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв’язку з оплачуваною відсутністю на роботі, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв’язку з припиненням трудових відносин.
Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов’язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.
Затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для закриття провадження у справі про банкрутство.
Слід зазначити, що затверджена господарським судом у справі про банкрутство мирова угода підлягає виконанню сторонами в добровільному порядку, виконавче провадження з її примусового виконання не здійснюється.
У випадку розірвання мирової угоди або визнання її недійсною справа про банкрутство поновлюється, вимоги кредиторів, щодо яких були надані відстрочка та/або розстрочка платежів або прощення (списання) боргів, відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині.
Отже, укладаючи у справі про банкрутство мирову угоду, кредиторам, боржнику та арбітражному керуючому необхідно ретельно перевіряти відповідність її положень вимогам чинного законодавства та судовій практиці, а також неухильно дотримуватися порядку укладення, що у подальшому унеможливить визнання такої угоди недійсною.
Заступник начальника відділу
з питань банкрутства Головного
територіального управління юстиції у місті Києві
Морозова А.В.
